Телекомунікаційний протокол

Poll without page-refresh

Article on other languages:

	del.icio.us
	Digg
	Furl
	Reddit
	Rojo
	Add to OnlyWire

Цей термін має також інші значення. Див. Протокол

Комунікаційний протокол — це обумовлені наперед правила передачі даних між двома пристроями. До основних параметрів, які описує протокол, відносяться:

тип перевірки помилок, що використовується
метод компресії (стискання) інформації (якщо такий є)
спосіб визначення передаючим пристроєм завершення передачі

Різні протоколи відрізняються своїми характеристиками: одні — більшою надійністю, другі — швидкістю передачі даних, треті — простотою.

Цей термін має також інші значення. Див. Протокол

В галузі телекомунікації, протокол зв'язку це набір стандартних правил представлення інформації, передачі сигналів, ідентифікації та виявлення помилок необхідний для обміну інформацією. Простим прикладом пристосованого для голосового зв'язку є радіо диспетчер, що розмовляє з пересувними станціями. Протоколи зв'язку для цифрових компьютерних мереж мають багато особливостей, котрі призначені для забезпечення надійного обміну інформацією в умовах неідеального каналу зв'язку.

Стандарти з більшості протоколів розробляються IETF для Інтернет комунікацій, та IEEE, або ISO організаціями для інших типів комунікації. ITU-T розробляє телекомунікаційні протоколи та формати для PSTN.

Зміст

1 Типи (або рівні) протоколів
2 Виявлення та виправлення помилок
3 Контрольна сума
4 Кодування даних, чутливі до помилок передачі

Типи (або рівні) протоколів

Зараз, мережеві протоколи поділяються на рівні. Розподіл на рівні — це принцип, котрий поділяє протоколи на рівні, кожен з яких виконує певну та взаємодіє з іншими частинами протоколу за чітко розробленими схемами.

Наприклад, один рівень може описувати, як закодувати текст, інший описує, як поводитись з повідомленнями (simple mail transfer protocol, наприклад), а інший знаходитиме помилки transmission control protocol, ще один зайнятий адресами (наприклад IP-адресами Internet protocol), а інший відповідає за формування потоків бітів (point-to-point protocol), завдання другого — електричне кодування бітів (V.42 модем).

Поділ на рівні дозволяє частинам протоколу розроблятися і тестуватися без величезної кількості різних варіантів і таким чином зберігти кожний протокол відносно простим. Крім поділ на рівні дозволяє близьким протоколам бути пристосованими до незвичайних обставин. Так, наприклад, поштовий протокол може бути пристосований для надсилання повідомленнь літаку.

Модель, яка зазвичай використовується для поділу на рівні, зветься OSI семирівнева модель, яка може бути пристосована до будь-якого протоколу, не тільки для OSI протоколів.

Виявлення та виправлення помилок

Контрольна сума

Це факт, що засоби зв'язку завжди дефектні. Зазвичай міра якості — це кількість неправильних бітів на кількість переданих.

Комунікаційні системи виправляють помилки вибірковим пересиланням пошкоджених частин повідомлення. Наприклад, TCP (Transmission Control Protocol), повідомлення розбиваються на пакетикожен з яких має [контрольна сума|контрольну сумму]. Коли контрольна сумма не співпадає, тоді пакет відкидається. Коли пакет втрачається, одержувач підтверджує усі паети, що надійшли, крім втраченого. Як наслідок, відправник розуміє, що пройшло вже надто багато часу, а підтвердження ще не надійшло, і він надсилає усі пакети, для яких не отримано підтвердження. У той самий час, відправник затримує потік надсилання, якщо помилка була спричинена переповненням каналу на шляху між одержувачем та відправником. (до уваги: за спрощення: дивіться TCP для більше детального опису)

Загалом, якість TCP значно знижується в умовах високої кількості втрачених пакетів (більше за 0.1 %), через те, що за протоколом необхідно ще раз надіслати пакети. З цієї причини, TCP/IP підключення зазвичай виконуються на якісних мережах, або за протоколом нижчого рівня з можливостями виявлення та виправлення помилок. Такі підключення зазвичай не виправляють бітові помилки від 10^-9 до 10^-12.

Кодування даних, чутливі до помилок передачі

Кодування з виявленням помилок (Error detecting coding (EDC)) — кодування, яке дозволяє виявити помилку передачі даних. Таке кодування дещо збільшує довжину даних, що передаються, бо добавляє службову інформацію.

Кодування з виправленням помилок (Error Correction Coding (ECC)) — таке кодування, котре дозволяє у більшості випадків виправити помилку, або кілька помилок, що виникли у даних. Застосування ECC дозволяє уникнути повторної передачі даних.

Пружність

Інша форма мережевого дефекту — топологічний дефект, в якому лінія зв'язку відєднана, або не може використовуватись. більшість сучасних протоколів періодично надсилають повідомлення для перевірки зв'язку. У телефонах, біт кадрування надсилається кожні 24 bits на T1 лініях. В телефонних системах, коли «синхронізація втрачена», відмовостійки механізми перенаправляють сигнали, обходячи дефектне обладнання.