Папуа-Нова Гвінея

Poll without page-refresh

Article on other languages:

	del.icio.us
	Digg
	Furl
	Reddit
	Rojo
	Add to OnlyWire

Папуа-Нова Гвінея
Papua Niugini
The Independent State of Papua New Guinea

	$Герб {{{назва_род}}}$
[[Прапор {{{назва_род}}}\|Прапор]]	[[Герб {{{назва_род}}}\|Герб]]

Девіз: Єдність у різноманітті

Гімн: O Arise, All You Sons
(Вставайте, всі сини)^[1]

$Розташування {{{назва_род}}}$

Столиця
(та найбільше місто) Порт-Морсбі
9°30' пд. ш., 147°07' сх. д.

Офіційні мови англійська, Ток-пісін, Гірі-моту

Державний устрій

Конституційна монархія

- Монарх Єлизавета II

- Ген.-губ. Пауліас Матане

- Прем'єр-міністр Майкл Сомаре

Незалежність від Автралії

- Самоврядування 1 грудня 1973

- Незалежність 16 вересня 1975

Площа

- Загалом 462 840 км² (54-та)

- Води (%) 2

Населення

- оцінка черв. 2005 р. 5 887 000 (104-та)

- Щільність 13/км² (201-ша)

ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка

- Повний 14 363 млрд. $ (126-та)

- На душу населення 2 418 $ (131-ша)

ІРЛП (2004) 0,523 () (139-та)

Валюта кіна (PGK)

Часовий пояс AEST (UTC+10)

- Літній час не використовується (станом на 2005 рік) (UTC+10)

Домен Інтернет

.pg

Телефонний код +675

Папуа Нова Гвінея, (Papua New Guinea), країна на південному-заході Тихого океану, що займає східну частину острова Нова Гвінея, Адміралтейські острови і частину Соломонових островів;

площа 462840 кв. км;

столиця Порт-Морсбі (на східній частині Нової Гвінеї);

рельєф: гористий, тропічні острови Нова Британія, Нова Ірландія і Богенвіль; ріка Сепік;

глава держави Єлизавета ІІ, представлена генерал-губернатором;

глава уряду Пейєс Вінгті з 1992;

політична система - конституційна монархія;

експорт: копра, кокосова олія, пальмова олія, чай, мідь, золото, кава;

населення 3,613 млн. чол. (1989), 4,603 млн. чол. (2001). (папуаси, меланезійці, пігмеї, тощо);

мови: англійська (державна), піджин-англійська, 715 місцевих мов;

Грошова одиниця – кіна.

Папуа Нова Гвінея – член ООН і Британської Співдружності.

Історія

Див. Історія Папуа Нової Гвінеї

недавня історія: незалежність від Австралії усередині Співдружності отримана в 1975. Соломонові острови і Ватунату виступають за гарантію незалежності французької території Нова Каледонія. У 1991 відбувалися виступи сепаратистів. У 1991 відбувся економічний бум у зв'язку з подвоєнням видобутку золота. У 1992 Пейєс Вінгті був обраний прем'єр-міністром.

Території, що нині входять до складу держави, в минулому поділялися на дві адміністративні одиниці: Папуа (південно-східну область Нової Гвінеї з прилеглими островами), що належала Австралії, і північно-східну частину Нової Гвінеї з сусідніми островами, яка мала статус підопічної території ООН і керувалася Австралією. У 1949 обидві частині були інтегровані австралійською владою в т.зв. адміністративний союз. Це об'єднання в 1971 отримало назву Папуа Нова Гвінея, а в 1973 придбало внутрішнє самоврядування.

Географія

Папуа Нова Гвінея займає сх. частину о. Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка (з великими островами Нова Британія і Нова Ірландія), північну частину Соломонових о-вів (оо. Бугенвіль, Бука), о-ви Д'Антркасто, Луїзіада, Тробріан та ін.

Природа

Див. Природа Папуа Нової Гвінеї, Сейсмічність Папуа Нової Гвінеї.

Основну частину території Папуа Нової Гвінеї займають гори. На о. Бугенвіль найбільші висоти – до 2743 м. Є діючі вулкани. На о. Нова Гвінея найб. висоти до 5029 м. Переважають високі хребти, що тягнуться з південного сходу на північний захід (Бісмарка, Центральний і Оуен-Стенлі, останній простежується також на прибережних островах). Багато гірських вершин і деякі ізольовані вулкани підіймаються більш ніж на 3000 м над р.м. (найвища точка країни - гора Вільгельм, 4509 м). Серед масивних сильно розчленованих гір розташовуються широкі міжгірські улоговини (бл. 1500 м над р.м.).

Економіка

Див. Економіка Папуа Нової Гвінеї

Основа економіки – сільське господарство та гірничорудна промисловість. Основні галузі промисловості: гірнича (золото, срібло, мідь), нафтова, рибна та ін. Осн. транспорт: автомобільний, морський. Внутрішній транспорт внаслідок рельєфних факторів розвинений слабко. Побудовані дороги, що зв'язують порти з гірничорудними центрами у внутрішніх областях країни. Налагоджене каботажне судноплавство між Новою Гвінеєю й іншими островами. Країна має повітряні зв'язки з Австралією і багатьма іншими державами Тихоокеанського регіону. Головний аеропорт знаходиться в Порт-Морсбі.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 5 млрд. Темп зростання ВВП – 2,5%. ВВП на душу населення – $ 1085. Прямі закордонні інвестиції – $ 90,7 млн. Імпорт – $ 2,8 млрд. (г.ч. Австралія – 51%; Сінгапур – 10,5%; Японія – 8%; США – 4,9%; Нова Зеландія – 5,3%). Експорт – $ 3,7 млрд. (г.ч. Австралія – 20%; Японія – 13%; Німеччина – 6,9%; Півд. Корея – 4,6%; Філіппіни – 4,4%; Великобританія – 3,3%).

Див. також: Корисні копалини Папуа Нової Гвінеї, Історія освоєння мінеральних ресурсів Папуа Нової Гвінеї, Гірнича промисловість Папуа Нової Гвінеї.