Відень:

Відень (нім. Wien) - столиця Австрії, розташована в східній частині країни. Є однією з дев'яти земель Австрії, з усіх боків оточеною територією іншої землі — Нижньої Австрії. Населення Відня — 1,67 млн. чоловік (середина 2007 р.); разом з передмістями — близько 2,3 млн.

Старе місто Відня в грудні 2001 р. було внесене до переліку Культурної спадщини UNESCO.

Географія

Площа Відня складає 415 км². Таким чином, Відень є найменшою федеральною землею Австрії.

Розташування

Місто розташоване в східній частині Австрії біля підніжжя Альп, на березі Дунаю, в 60 км. від кордону із Словаччиною. Через Відень протікає Дунай з своїм рукавом Донауканалом і річка Відень. Історично місто розвивалося на південь від Дунаю, проте в останні два сторіччя, Відень ріс по обидві сторони річки. Найбільша висота міста над рівнем моря в районі Германскогеля (542 м), а найменша — в Еслінге (155 м). Місто оточує Віденський ліс.

Географічно вигідне розташування робить Відень дуже зручним місцем для розвитку різноманітних відносин зі східними країнами. Це стало особливо відчутно після 1989 р., коли «впала» так звана залізна завіса. Наприклад від столиці Словаччини Братислави Відень відокремлюють всього 60 км. — це найкоротша відстань між двома столицями у всій Європі, за вийнятком Ватикану та Риму.

За формою Відень нагадує коло, перетнуте хордою річки Дунай. З часів Римської імперії місто розширювалося концентричними колами. Його центральна частина, так зване внутрішнє місто (Innere Stadt), майже співпадає з адміністративними межами першого округу. Ринг є ланцюжком бульварів, створюючих кільце. Історія Рингу почалася в 1857 р., коли імператор ухвалив рішення зруйнувати непотрібні більше фортифікаційні споруди. Гюртель, пояс, створюючий концентричне коло навколо Рингу, виник в 1890 р. Він поглинув села, що оточували Відень, і церкви, побудовані на місці приходських церков, що оточували у минулому столицю імперії. За Гюртелем розташований так званий «червоний Відень», тобто робочі квартали, побудовані соціалістами в 1923—1934 рр.

Адміністративний поділ

Клімат

Клімат субальпійський, на його формування істотний вплив робить сусідство з горами.
Зима: середня температура повітря −1,5°C, рідко бувають морози від −12 до −18°C, часті снігопади.
Літо: середня температура повітря біля +20°C.
Атмосферні опади: 700—2000 мм на рік.

Історія

Спочатку Відень був кельтським поселенням під назвою Віндобона, заснованим близько 500 року до н.е. і розташованим на місці сучасного центрального округу міста. У 15 році до н.е. місто було завойоване XX легіоном «Gemina» і перетворене на форпост Римської імперії, покликаний захистити межі від нападів німецьких племен з півночі.

Навколо руїн Відня починають виникати житла, а близько 800 р. будується церква Св. Рупрехта — найстаріша церква Відня, що збереглася. У 881 році місто вперше згадується під назвою Веніа (Wenia). Наступні згадки датуються 1030-ми рр. Витримавши декілька нападів слов'ян і угорців, до X століття Відень став важливим торговим містом.

До середини XII ст. Відень стає резиденцією австрійських герцогів Бабенбергів — в 1155 р. герцог Генріх II з роду Бабенбергів побудував будинок на площі Am Hof. У 1137—1147 була збудована перша церква на місці Собору святого Стефана. Сучасний собор будувався в XIII—XVстоліттях. З 1278 р. Відень — оплот династії Габсбургів. У 1469 р. імператор Фрідріх III добився від папи Павла II заснування у Відні єпископства (до 1469 Австрія духовно підкорялася єпископові Пассау).

У 1529 і 1683 рр. Відень безуспішно піддавався облозі турками. У 1679 р. у Відні вибухнула епідемія чуми. Населення міста, що складало 100 тис.чол., зменшилося на третину. З XVI століття Відень став столицею багатонаціональної держави австрійських Габсбургів; з XVII століття і особливо в XVIII столітті став осереддям численної придворної бюрократії. З XVIII ст. у Відні розвивається мануфактурна промисловість (текстильне виробництво і виробництво предметів розкоші). У XVIII — початку XIX століття Відень — важливий центр світової культури, особливо музичної. У 1805 і 1809 до Відня вступали війська Наполеона. У 1814 р. в місті пройшов Віденський конгрес, що піддав перегляду політичну карту Європи.

У першій половині XIX ст. спостерігався прогрес у сфері культури і мистецтва — виник стиль бідермаєр, засновниками якого стали відомі віденські композитори, художники і театральні діячі. Відень перетворюється на загальноєвропейський музичний центр. Епоха бідермаєра завершилася революцією 1848 р., в якій жителі Відня брали активну участь.

В кінці XIX ст. культура, наука і освіта у Відні продовжують процвітати. Світовою популярністю користується Віденський університет і Академія наук. У 1897 р. представники Віденської богеми створюють групу Сецессіон, в яку входили Коломан Мозер, Густав Клімт і Отто Вагнер.

На початку XX ст. Відень — найбільше місто в Європі з населенням більше 2 млн. чоловік (зараз — 1,67 млн. чоловік). Проте політичні події в Європі стали переломними для Відня — з поразкою Австро-Угорщини в 1918 році Відень втрачає свій минулий вплив.

Перша світова війна призвела до падіння династії Габсбургів і стала причиною занепаду Відня, породженого інфляцією і внутрішньополітичною боротьбою між соціалістами і консерваторами. Муніципалітет, що балансував між інтересами мас і капіталу, реалізував обширну програму будівництва доступного житла і міської інфраструктури, але не міг запобігти зіткненню між партіями. У 1928 році у Відні почалися масові суспільні безлади, що понесли 89 життів; у 1934 — спалахнуло Лютневе повстання. Режим австрофашизму, що прийшов до влади в 1934, не зміг зберегти незалежність країни, і в ніч з 11 на 12 березня 1938 року до Відня увійшли німецько-фашистські війська (див. «аншлюс»).

13 квітня 1945 Відень був звільнений Радянською армією. У липні 1945 було підписано угоду про зони окупації в Австрії і про управління Віднем. Місто було роздільне на 4 сектори окупації: радянський, американський, англійський і французький; центр був виділений для сумісної чотиристоронньої окупації. Радянські війська, що займали північно-східні околиці міста, покинули його в 1955. У другій половині 1950-х років Відень знов розвернув масове будівництво муніципального житла, в 1970—1980-ті роки істотно реконструював центр міста, уникнувши небезпек брюсселізації.

Транспорт

У Відні добре розвинений громадський транспорт. Його основу складають Віденський метрополітен і Віденський S-Bahn, які доповнюються мережею маршрутів трамваїв і автобусів. Мережа автобанів і залізниць сполучає Відень з іншими містами Австрії і Європи. Єдиний Головний вокзал знаходиться на стадії будівництва, дальні рейси обслуговують три головні вокзали: Південний, Західний і вокзал імені Франца Йосипа. Віденський міжнародний аеропорт Вена-Швехат знаходиться в 18 кілометрах на південний схід від центру міста і є найбільшим і найважливішим аеропортом Австрії.

Культура, визначні пам'ятки

У Відні знаходиться міжнародний центр ООН — VIC. Віденська опера — одна з відомих у світі. Хундертвассер-Хаус — шедевр архітектора Хундертвассера. Хофбург — резиденція імператорів Священної Римської імперії.

Наукові заклади та університети

Зоопарк

Музика

Політика

До 1918 року політику Відня формувала Християнсько-соціалістична партія (що нині не існує), особливо Карл Люгер, що довгий час був мером міста. В наші дні Відень є оплотом австрійських соціал-демократів. Вони прийшли до влади ще в період Першої республіки (1918—1934) і провели безліч давно назрілих соціальних реформ, поліпшивши якість життя сотень тисяч робочих. Політику мерії міста тих часів поважали соціалісти по всій Європі, які називали місто «Червоним Віднем» (Rotes Wien). Єдиною перервою в правлінні соціал-демократів в місті були 1934—1945 роки, коли в країні запанував австрофашизм, а потім і нацизм, з аншлюсом Австрії Німеччиною.

Релігія

Відень є центром єпархії Римо-Католицької церкви. Згідно перепису населення 2001 року, населення міста розподіляється по релігіях таким чином: